Наш блог

Чи закінчився зимовий сезон для бізнесу?

20190305_123629

Іван Данюк, директор ТОВ «Місто ТВМ»

Традиційно січень і лютий вважаються не дуже продуктивними з точки зору бізнесу сегменту BTС (business to clients). Сезонний спад також стосується і тих секторів BTB (business to business), який орієнтується на контракти з BTC.

Адже у грудні споживачі витрачають майже всі гроші на різдвяні та новорічні свята, тому наступні місяці занепокоєні не стільки новими покупками (навіть у кредит), скільки політикою «затягнутих пасків). І хоча 14 лютого (День святого Валентина) відбувається невелике пожвавлення купівельної активності, але на серйозний сплеск можна розраховувати лише при наближенні 8 березня.

А що можна сказати про сезонний зимовий спад у 2019 році?

Спілкування з бізнесменами показує наступну картину.

Цього року глибина сезонного спаду глибше, ніж за минулі роки. “Немає торгівлі взагалі”, ‑ так говорять під час виставок представники малого та середнього бізнесу в сфері роздрібної торгівлі різних регіонів України.

Непрості часи і для деяких промислових гігантів Запоріжжя. Так працівники одного з підприємств, яке ще донедавна було нашим постійним клієнтом (в напрямку пошуку персоналу), були на диво стривожені: “Ні, у нас немає набору кадрів. Гірше того – у нас відбувається скорочення”.

Але не варто закуповувати корвалол і валеріану величезними партіями.

Адже в місті відкривається низка магазинів, нотаріальних контор, мовних центрів, кавових точок та мереж ресторанів. А це значить, що серед бізнесменів переважають оптимістичні тенденції, тому саме вони стануть локомотивом весняного сезонного пожвавлення.

Звичайно, певна частина бізнесу щороку закривається. Це неминуче. Але, як мені здається, цієї весни переважають оптимісти.

Рейтинги: ціна чи цінність

20190222_103538

Іван Данюк, директор ТОВ «Місто ТВМ»

У моєму журналістському минулому був такий випадок. Мене запросили на помпезну церемонію нагородження переможців дуже відомого рейтингу. Я був уражений розмахом і сказав сусіду по столику: «Дуже круто бути серед таких компаній». Сусід подивився на мене іронічно і кинув репліку «Заплатиш гроші – теж буде крутим». Вловивши мій здивований погляд, розтлумачив: «Рейтинги не присуджуються об’єктивним журі, а купуються. Як іграшки в магазині. Більше заплатиш – більшу іграшку матимеш».

Оскільки я тоді літав у ідеалістичних хмарах, то не зовсім цьому повірив. Вірніше, допустив ймовірність частково куплених рейтингів. «Але більшість фірм їх заслужила» ‑ запевняв я себе, бо хотілося вірити у це.

Пройшов певний час і я сам опинився з іншої сторони столу. І тут дуже швидко стало зрозуміло, що мій сусід по столику був абсолютно правий, а мені пора спускатися із ідеалістичної хмарки на грішну землю. Хоча, ні, чому грішну? На комерційну землю.

Щороку мені, як директору підприємства, яке займається відеорекламою в транспорті, надходить дві-три пропозиції отримати почесний статус. Вперше це мене порадувало. «Круто, я в списку крутих бізнесменів України, можу поїхати на церемонію у Львів на День Незалежності». Але погортавши далі проспект, я побачив, що за це варто було заплатити певну суму (уже не пам’ятаю скільки точно, діапазон вартості номінацій був приблизно від 5 000 до 50 000 грн.).

Подальші рейтинги і номінації були схожі, різниця була лише в сумах та назвах «цяцьок»‑ «3 місце серед найкращих компаній регіону», «2 місце серед найкращих керівників міста», «1 місце серед компаній галузі регіону», «4 місце за надійністю та інвестиційною привабливістю»…

Деякі організатори рейтингів ще в презентації виставляли прайс за «статусність», а деякі це скромно опускали, опрацьовуючи по телефону.

Апофеозом стало запрошення отримати «Почесне звання «Лицар Вітчизни» з врученням ордена «Золотий хрест честі і звитяги «Лицар Вітчизни». Звичайно, я щось роблю для України: наприклад, сплачую податки, час від часу виступаю як донор і т.д. Але в армії я не служив і в зоні АТО пороху не нюхав. Тому це звання і лицарську шаблю я не прийняв би не лише за 17 з хвостиком тисяч гривень, а навіть безкоштовно. Залишилася ж у Івана Данюка хоч якась совість…

Уже пора звикнути, що не перше десятиріччя люди роблять бізнес на рейтингах. І ті, хто цим займаються, завжди знайдуть цим оправдати свій бізнес. Відомо, що статистика часто буває суб’єктивна, і якась фірма може бути «№1 у сфері реклами від проспекту Соборного №147 до вулиці Перемоги 63» за ознаками інвестиційної привабливості…

Але не треба винуватити у всьому організаторів рейтингів. Адже, якби не було бажаючих купити «статус», то цим ніхто не займався б. Компанії часто користуються рейтинговими сертифікатами та медальками. Просто, ми не завжди на це звертаємо увагу. І ці «брязкальця» діють на нас магічно, адже це ознака «статусності».

Як людині, яка займається рекламою, мені було б гріх не користуватися безкоштовним піаром. Тому на своїй сторінці у facebook я постійно викладаю пропозиції отримати певний «статус», навіть не збираючись його купувати.

Метаморфози з маршрутами і маршрутками

Маршрут №73 державний номер 5838

Маршрут №73, так і залишився ним

Раніше це був маршрут №73, а зараз - №14

Раніше це був маршрут №73, а зараз – №14

Іван Данюк, директор ТОВ «Місто ТВМ»

Коли почалися перемовини з перевізником, то маршрутка з державним номером 5838 їздила по маршруту №83 (Клуб – пр. Соборний – Набережна). з 1 вересня 2017 року, коли у цій машині запрацював монітор, вона вже їздила по 73-ому маршруту (ЗТМК – вул. Перемоги – Набережна). У принципі, несуттєва зміна, не враховуючи те, що 83-й маршрут їхав відрізок шляху з пр. Металургів до бульвару Шевченка по проспекту Соборному, а 73-й – по паралельній вул. Перемоги.

Тож, коли у березні та квітні 2018 року додалися ще дві машини маршруту №73 (державні номери 0834 та 8512), то здавалося, що ситуація стала цілком зрозумілою.

Але той, хто давно слідкує за пасажирськими перевезеннями розуміє, що тут ситуація змінюється дуже часто. І справа не лише в тому, що на сайті Міськтрансу вивішують явно застарілі дані про перевізників.

Колись Кічкас з допомогою 14-ого маршруту мав пряме транспортне сполучення із залізничним вокзалом «Запоріжжя-1» (і навіть житловим масивом 4-й Південний, який у народі прозвали Пісками). Але приблизно у 2016-му році (може й помиляюся) його скасували, тому жителі Кічкаса добиралися на потяги з пересадками або на дуже повільному 16-ому трамваї.

Але з 13 серпня 2018 року маршрут №14 відновили. Щоправда, в укороченому вигляді, про що ми вже писали на сайті 15 серпня 2018 року http://clc.am/FGOZ9w

З того часу декілька тижнів усі три маршрутки з моніторами їздили «новим» маршрутом. Однак, через певний час машини з цього маршруту пускали то цим маршрутом, то 73-м (і про це ми писали ‑ http://clc.am/nmXBuQ )

Така ситуація продовжувалася певний час, але зараз усе ніби «устаканилося»: машина з державним номером 5838 їздить по 73-ому маршруту, а 8512 – по 14-ому.

Однак, наскільки довго ця ситуація триватиме – ніхто не знає.

Спочатку від таких метаморфоз ми страждали, оскільки така плутанина збивала з пантелику наших клієнтів. «Так де ми можемо побачити свою рекламу?» – резонно запитували вони.

Зрештою, ми від цього лише виграли, адже замість трансляції відеореклами в одному маршруті ми отримали відразу два (по машині на кожному, оскільки машина з державним номером 0834 поки що без монітора, який на модернізації).

Звичайно, ці маршрути значною мірою подібні, однак існує й певна різниця. Вірніше відмінностей дві. Перша – маршрут №73 їде із ЗТМК, тоді як №14 – з вулиці Історичної. Друга – на бульварі Шевченка біля «Літака» № 73 повертає праворуч на Набережну, тоді я к №14 їде не лише до ТЦ «Амстор» на перетині вулиць Перемоги і Лермонтова (як спочатку), а й до 5-ої міської лікарні.

Рік 2019-й ‑ що від нього очікувати?

 

Іван Данюк, директор ТОВ «Місто ТВМ»

Традиційно в кінці «старого» року або на початку «нового» політологи, експерти та всі, хто не ліниться, намагається підбити підсумки та висловити прогнози. І якщо із підсумками все простіше – вони так чи інакше опираються на факти, то із прогнозами справа не дуже вдячна. Адже доводиться гадати на кавовій гущі…

Відразу зазначу, що я намагаюся бути максимально аполітичним (не є членом жодної політичної партії, не збираюся голосувати на президентських та парламентських виборах), тому не буду штовхати прихований PR.

Хоча, на жаль, політики у цьому році хоч відбавляй, адже весною президентські вибори, а восени – парламентські. І ці дві політичні хвилі будуть лихоманити Україну фактично цілий рік (навіть політичні канікули навряд чи будуть актуальні).

Отож, не надуваючи експертних щік, та спираючись на інтуїцію (новин не дивлюся та не читаю), висловлю чотири прогнози.

Перше.

Президент швидше за все залишиться чинний (незважаючи на усі рейтинги). Чому? Тому що чинний президент зазвичай має певну фору, і мені здається, що Порошенко нею скористається. Щоправда, політичний досвід України свідчить про те, що переобрання президента на другий термін – це виняток (як із Кучмою). Кравчук перехитрив себе у 1994 році, від Ющенко розбіглися соратників у 2010-ому, а Янукович… Ну, про нього ви і так знаєте. Та інтуїція мені підказує, що Порошенко ближчий до Кучми, ніж до інших президентів. Попри стабільно поганий політико-економічний стан країни, перемога його альтернатив навряд чи принесе «передвиборне царство небесне». Електорат, незважаючи на усі справжні та замовні соцопитування, це відчуває п’ятою точкою.

Друге.

Склад Верховної Ради у результаті виборів може змінитися суттєво чи не суттєво, але, за великим рахунком, це немає великого значення. Адже парламент функціонує не за політичними гаслами (якими б страшними та провокативними вони не були) та прапорами (усіх кольорів веселки), а за своїми законами та підкилимними механізмами ‑ тривалі переговори про більшість, торгівля голосами, політичні торги тощо. І хоча ці механізми постійно критикують, однак вони переживуть ще не одне покоління реформаторів.

Третє.

Окупована частина Донбасу і Крим. Сумніваюся, що тут щось зміниться кардинально. Адже ці зміни мало вигідні політикам із обох боків державного кордону. Путін не захоче серйозно розлютити США та інші впливові країни, а Порошенко та його ймовірний наступник занадто будуть зайняті виборами і перевиборами. Звичайно, дрібні чи великі провокації можливі, але навряд чи дійде до серйозної військової кампанії.

Як не парадоксально звучить, але будь-яка українська влада перед виборами боятиметься як вогню поверненню окупованої частини Донбасу та Криму. Чому? Тому що після повернення цих окупованих територій необхідно буде вкласти величезні кошти в інфраструктуру та відновлення. І навряд чи фінансування міжнародних банків та МВФ буде достатньо. Політики із високих патріотичних почуттів знову зазирнуть у кишеню бізнесменів та громадян. Чергова хвиля збіднення громадян та малого і середнього класу, і чергове розчарування у політиках при владі може суттєво вплинути на їх підтримку на найближчих виборах. Тому набагато краще винуватити у всьому Путіна, ніж здійснювати реальні кроки до повернення територіальної цілісності України, які можуть призвести до політичної смерті не лише окремих політиків, а й політичних партій. Далеко не завжди те, що добре для України добре для політиків та політичних партій. Тому, повторюся, status quo вигідний дуже багатьом політикам при владі. І навряд чи щось серйозно поміняється, якщо у владних кріслах осядуть опозиціонери.

Четверте.

Економіку, а перш за все курс долара, буде лихоманити через політичну складову. І я не беруся прогнозувати, який курс ми матимемо 31 грудня. Але у курсі долара занадто багато спекулятивного (наприклад, експортери вирішили підзаробити і вплинули на курс), що не завжди чітко віддзеркалює реальну економічну ситуацію.

Що ж до самої економіки, то в мене стриманий оптимізм. Незважаючи на потужний відтік «мізків» та «робочих рук» за кордон, все таки це явище не варто переоцінювати. Адже далеко не всі залишаються у Польщі на «ПМЖ», а багато працюють за схемою «півроку там – півроку тут». Далеко не кожен хоче ризикнути отримати «вовчий квиток» у ЄС.

Те, що я спостерігаю на власні очі на рівні міста Запоріжжя (як я вже казав, новин я не дивлюся і не читаю, тому слабо уявляю що відбувається в країні) – зараз відбувається пожвавлення усіх сегментів бізнесу (від дрібного до національних мереж) навіть у не надто привабливих до бізнесу районах міста. За минулі два роки влада зробила багато чого того, що не робилося десятиліттями – ремонт доріг, дахів, парків тощо. Я не відслідковував яка саме влада (місцева чи центральна) це зробила – хай політики це з’ясовують на виборах. А це значить, принаймні, незначний економічний ріст. Звичайно, це не економічний бум, та краще вже так, ніж у 2014-му, коли за рік стільки змінилося, що бізнес не просто не знав, а й боявся того, що станеться із країною після обіду.

Як буде насправді?

Не знаю. Але точно знаю одне. Обов’язково прочитаю цю статтю 31 грудня 2019 року.

Модернізація – час настав!

Отож, з початку серпня ми почали тестування нової системи відеореклами транспорті, яка кардинально змінить взаємовідносини із рекламодавцями.

По-перше, рекламодавець зможе обирати на скількох маршрутах (і навіть –  маршрутках) він зможе розмістити свою рекламу.

По-друге, рекламодавець зможе вибирати період рекламної кампанії – чи то 1 день, чи 10-ть, чи 31. На даний момент запуск і ротація роликів відбувається щосуботи.

По-третє,  рекламодавець може вибрати час трансляції – уранці,  вдень чи увечері. Зараз записується годинна збірка, яка транслює однакову кількість повторів протягом дня.

По-четверте, моніторинг роботи моніторів в режимі онлайн і можливість деталізованого звіту щодо кількості виходів.  Зараз цей моніторинг здійснюється раз в тиждень.

Звичайно,  модернізація потребує коштів, що може сповільнити її впровадження, але час її настав.

Що відбувається, коли сайт не оновлюється 8 місяців?

Клієнти заходять на сайт, бачать привітання з Новим роком, дивляться на пекуче серпневе сонце і думають – а що з фірмою? Чи то звільнили копірайтера? Чи багатьох звільнили? Може фірма (ТОВ “Місто ТВМ”) вже не працює?

Ні одна із цих здогадок не є правдою.

Фірма працює є й далі.

Просто забували про сайт.

А чим же ми були зайняті весь цей час?

Ми робили все, щоб відеореклама в маршрутках була доступна якомога більшій кількості жителів та гостей Запоріжжя.

Що це значить?

Що за чиновницьке формулювання?

Скажу простіше – ми впроваджували розширення.

За час, що пройшов, ми збільшили реальну кількість наших моніторів із 16-ти до 22-х.

Куди ж ми розширилися?

По-перше, збільшили свою присутність на проспекті Соборному, повісивши монітори на маршрути №81, 84 і 89.

По-друге, збільшити кількість маршруток (з одного до трьох) на Кічкаському напрямку – маршрут №73.

По-третє, вийшли за рамки Запоріжжя, поставивши монітор на маршрут Автостанція “Запоріжжя-1” – Пологи.

По-четверте, ми тестуємо новий монітор на маршруті №92.

Як бачите, змін вистачає.

От ми і забули про сайт.

До речі, обіцяємо більше цього не робити!

Перші результати від “освоєння” Кічкаса

Так історично склалося, що за час існування ТОВ “Місто ТВМ” (а це 6,5 років) масив Павло-Кічкас залишався без телереклами в маршрутках.
Не буду вдаватися в причини цього, а лише скажу, що ефект від запуску телереклами на Кічкас фірма відчула уже за 10 днів. Перший дзвінок від потенційного клієнта пролунав о 8.05, коли я лише збирався на роботу, а інший застав мене уже в офісі – о 9.26. Обидва клієнти побачили телерекламу в маршруті №73. І це сталося після запуску лише одної машини. А у наших планах запуск як мінімум ще одної, а то може й усіх чотирьох машин.
Про що це свідчить?
По-перше, рішення про запуск телереклами в маршрутках на Кічкас, як одного з найбільш привабливих видів реклами на транспорті, було правильне, і навіть запізнілим.
По-друге, можна буде спостерігати зростання інтересу до реклами не лише потенційних рекламодавців, а й їх потенційних клієнтів. А те, що телерекламу на Кічкасі помітили споживачі, я можу сказати із впевненістю, оскільки сам живу там і чую місцеві розмови і настрої.
Очікуємо на запуск другої машини, який може відбутися уже в цю неділю. Хоча, не будемо казати напевно, оскільки завжди виникають якісь перепони.
Коротше, ми сподіваємося…
Іван Данюк,
директор ТОВ “Місто ТВМ”
(Телереклама в маршрутках)

Чи варто рекламуватися у міжсезоння?

Якщо ви Coca Cola чи Procter&Gamble, то ви рекламуєтеся 365 днів на рік.

Цьому сприяють два чинники:
1) величезний рекламний бюджет, який перевищує річні бюджети багатьох країн;
2) продукти розраховані на щоденне споживання.

Але як бути фірмам з обмеженим рекламним бюджетом та чітко вираженими сезонними підйомами та спадами споживання?

Переважна більшість компаній намагаються активно рекламуватися лише в сезон, а у міжсезоння скорочувати рекламний бюджет до мінімуму (аж до нуля).

Логіка такої позиції на перший погляд виглядає цілком обгрунтованою: в сезон ми більше заробляємо, тому й більше витрачаємо, а в міжсезоння ми менше заробляємо, тому затягуємо “рекламний” пасок.

Не буду сперечатися з даною точкою зору. Зазначу лише, що вона вказує на відсутність чіткої рекламної стратегії, і ставить її в залежність лише від ринкової коньюнктури.

Те, що так думає переважна більшість компаній, призводить до наступних наслідків. У сезон на споживача з усіх щілин сипеться реклама про один і той же продукт, а у міжсезоння – жодної реклами.

Висновок очевидний – у міжсезонні Вашу рекламу помітять, оскільки ви у гордій самоті, тоді як у сезон це ще не факт. А на перенасиченому рекламному ринку те, що Вас помітили – уже перемога. Адже скільки реклами залишається непоміченою…
Як казав Стів Джоббс, “Думай по-інакшому” (Think different). Бо коли так почнуть думати усі, доведеться вигадувати новий велосипед навіть у міжсезоння.

Іван Данюк,
Директор ТОВ “Місто ТВМ” (Телереклама в маршрутках)

Чи потрібно брати участь у виставках?

Виставки – один із чинників рекламної стратегії просування компанії на ринку.
Але наскільки важливий – от у чому питання…
Якщо у 1990-х роках виставки були дуже ефективним знаряддям рекламної кампанії, то вже із 2000-х відчувається розчарування та зменшення кількості учасників. І справа не лише в тому, що збільшилась кількість власне організаторів та самих виставок, але й зник ажіотаж у відвідувачів.
Власне, нічого особливого не відбулося, крім насичення ринку і пов’язаного з ним зменшення інтересу до продуктів та послуг. Щоб знайти товар чи послугу не обов’язково йти на виставку – достатньо зайти в інтернет та задати ключові слова в пошуковій системі.
Значення виставок значно зменшилося, але чи значить це, що варто взагалі від них відмовитися?
Навряд чи. За власним досвідом скажу, що брав участь не в одній виставці. Миттєвого ефекту (“гарячих продажів”) під час чи відразу ж після виставки не варто очікувати. Але це чудовий майданчик для перспективного співробітництва. Тому ми й надалі будемо приймати участь у різних виставках – і необов’язково профільних.
Іван Данюк, директор ТОВ “Місто ТВМ”